Законы Украины о правах людей, живущих с ВИЧ

[Darinka]

Заранее прошу прощения, переводить весь текст на русский не буду, земляки поймут, а если у кого возникнут вопросы, буду делать перевод частями.

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом
імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний
захист людей, які живуть з ВІЛ


Розділ III
ПРАВА ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЛЮДЕЙ,
ЯКІ ЖИВУТЬ З ВІЛ, ТА ЧЛЕНІВ ЇХНІХ СІМЕЙ

Стаття 13. Право людей, які живуть з ВІЛ, на інформацію.
Захист інформації про позитивний ВІЛ-статус
людини від розголошення та розкриття
третім особам

1. Усі люди, які живуть з ВІЛ, мають право на безперешкодне
ознайомлення з інформацією про стан свого здоров'я, що
зберігається в закладах охорони здоров'я.

2. Усі люди, які живуть з ВІЛ, мають право бути
поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм
психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням
одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх
ВІЛ-статусу.

3. Відомості про результати тестування особи з метою
виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції
є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Медичні
працівники зобов'язані вживати необхідних заходів для забезпечення
належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які
живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення та
розкриття третім особам.

4. Передача медичним працівником відомостей, зазначених у
частині третій цієї статті, дозволяється лише:

особі, стосовно якої було проведено тестування, а у випадках
та за умов, установлених частиною третьою статті 6 цього Закону, -
батькам чи іншим законним представникам такої особи;

іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я -
винятково у зв'язку з лікуванням цієї особи;

іншим третім особам - лише за рішенням суду в установлених
законом випадках.

Передача відомостей, зазначених у частині третій цієї статті,
іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я
допускається виключно за наявності усвідомленої інформованої згоди
людини, яка живе з ВІЛ, на передачу таких відомостей, наданої в
письмовому вигляді, і лише для цілей, пов'язаних з лікуванням
хвороб, зумовлених ВІЛ, та у разі, якщо поінформованість лікаря
щодо ВІЛ-статусу пацієнта має істотне значення для його лікування.

5. Розкриття медичним працівником відомостей про позитивний
ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо:

1) людина, яка живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника
з відповідним письмово підтвердженим проханням;

2) людина, яка живе з ВІЛ, померла, втратила свідомість або
існує ймовірність того, що вона не опритомніє та не відновить свою
здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.

[Darinka]

Стаття 14. Рівність перед законом та заборона дискримінації
людей, які живуть з ВІЛ, та осіб, які належать
до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ

1. Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп
підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, - громадяни України,
іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в
Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким
надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та
особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово
перебувають на території України, користуються всіма правами та
свободами, передбаченими Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами
України, іншими нормативно-правовими актами України.

2. Держава гарантує надання всім людям, які живуть з ВІЛ, та
особам, які належать до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ,
рівних з іншими громадянами можливостей для реалізації їхніх прав,
зокрема в частині можливості адміністративного та судового захисту
своїх прав.

3. Дискримінація особи на підставі наявності в неї
ВІЛ-інфекції, а також належності людини до груп підвищеного ризику
інфікування ВІЛ забороняється. Дискримінацією вважається дія або
бездіяльність, що у прямий чи непрямий спосіб створює обмеження,
позбавляє належних прав особу або принижує її людську гідність на
підставі однієї чи кількох ознак, пов'язаних з фактичною чи
можливою наявністю в неї ВІЛ, або дає підстави віднести особу до
груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.

[Darinka]

Стаття 15. Інші права людей, які живуть з ВІЛ

1. Крім загальних прав і свобод людини і громадянина, люди,
які живуть з ВІЛ, мають також право на:

1) відшкодування шкоди, пов'язаної з обмеженням їхніх прав
унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний
ВІЛ-статус;

2) безоплатне забезпечення антиретровірусними препаратами та
лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у
порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у
галузі охорони здоров'я.

2. Люди, які живуть з ВІЛ, беруть участь у пов'язаних з
ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних
медичних засобів і методів, навчальному процесі, фотографуванні,
відео- та кінозйомці тільки за їх письмовою згодою.

[Darinka]

Стаття 16. Захист права на працю та інших соціальних прав
людей, які живуть з ВІЛ, їхніх рідних і близьких

1. Звільнення з роботи, відмова у прийнятті на роботу,
відмова у прийомі до освітніх, медичних закладів, до закладів
соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмова
у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмеження інших
прав людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного
статусу, а також обмеження прав їхніх рідних і близьких на цій
підставі забороняється.

2. Неправомірні дії посадових осіб, які порушують права
людей, які живуть з ВІЛ, їхніх рідних і близьких, можуть бути
оскаржені до суду.

Стаття 17. Відшкодування шкоди, завданої здоров'ю особи
в разі зараження ВІЛ-інфекцією

1. Особи, зараження яких ВІЛ-інфекцією сталося внаслідок
переливання крові (її компонентів), біологічних рідин, пересадки
клітин, тканин та органів людини, виконання медичних маніпуляцій
або виконання службових обов'язків, мають право на відшкодування в
судовому порядку завданої їх здоров'ю шкоди.

[Darinka]

Стаття 18. Права батьків ВІЛ-інфікованих дітей і дітей,
які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ

1. Батьки ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на
хворобу, зумовлену ВІЛ, та особи, які їх замінюють, мають право
на:

1) спільне перебування у стаціонарному відділенні лікарні з
дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи та
виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з
доглядом за хворою дитиною;

2) одержання додаткової щорічної відпустки тривалістю 10 днів
у літній чи інший зручний для них час до досягнення дітьми
18-річного віку.

Стаття 19. Державна допомога ВІЛ-інфікованим дітям і дітям,
які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ

1. ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу,
зумовлену ВІЛ, призначається щомісячна державна допомога у
розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

[Darinka]

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 12 вересня 2012 р. № 852
Київ

Про розмір щомісячної державної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ

Відповідно до статті 19 Закону України “Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ” Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Установити ВІЛ-інфікованим дітям і дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, щомісячну державну допомогу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 р. № 1051 “Про розмір щомісячної державної допомоги дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СНІД” (Офіційний вісник України, 1998 р., № 28, ст. 1040).

3. Міністерству охорони здоров'я привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цією постановою.

[Darinka]

Про внесення змін до Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення"

Стаття 12. Обов'язки людей, які живуть з ВІЛ

1. Люди, які живуть з ВІЛ, зобов'язані:
1) вживати заходів для запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих органами охорони здоров'я;
2) повідомляти осіб, які були їхніми партнерами до виявлення факту інфікування, про можливість їх зараження;
3) відмовитися від донорства крові, її компонентів, інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для їх використання у медичній практиці.

2. У разі невиконання обов'язків, визначених у частині першій цієї статті, люди, які живуть з ВІЛ, з числа іноземців, а також осіб без громадянства, які своєю поведінкою створюють загрозу здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, можуть бути видворені за межі України в порядку, встановленому законом.

[Darinka]

HАКАЗ
Міністерства охорони здоров’я України
Методичні рекомендації
«Організація медичної допомоги та догляду за ВІЛ-інфікованими
дітьми у дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах»
No 448 від 29.11.2002 р

Організація перебування ВІЛ-інфікованих дітей та дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками, в організованих колективах

Для оптимізації надання медичної, психологічної та соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим та народженим ВІЛ-інфікованими
жінками дітям рекомендується організовувати окремі групи чи колективи для таких дітей. Доцільність створення окремих колек-
тивів обумовлена тим, що ці діти мають потребу в особливій медичній допомозі, догляді, харчуванні, вихованні та психологічній
підтримці.ВІЛ-інфіковані діти без клінічних проявів захворювання або зі слабко вираженою симптоматикою можуть перебувати в до шкільних і загальноосвітніх навчальних закладах різних типі(у тому числі в будинках дитини, дитячих будинках і школах-
інтернатах):
спільно з іншими дітьми, якщо кількість ВІЛ-інфікованих дітей чи дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями (до
уточнення діагнозу), менше шести осіб у групі;
в окремих групах, якщо кількість ВІЛ-інфікованих дітей чи дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками (до уточнення
діагнозу), більше шести;
у випадку, коли загальна кількість таких дітей більше 50, про понується виділити для утримання їх окремий дошкільний навчальний заклад, в т. ч. будинок дитини, дитячий будинок або інший заклад;
ВІЛ-інфіковані діти шкільного віку можуть перебувати на за гальних засадах у школах-інтернатах санаторного типу. Якщо
кількість таких дітей у класі досягає 15 чоловік, їх виділяють в окремий клас.
Медичний працівник навчально-виховного закладу (як закритого, так і відкритого типу) повинен щодня проводити огляд ВІЛ-
інфікованих дітей і, при виявленні у них гострих захворювань або уражень шкіри (які не можуть бути закриті пов’язкою або заклеє ні пластиром) чи слизових оболонок, відокремлювати таких дітей від колективу. Для цього в будинках дитини, дитячих будинках і школах-інтернатах варто передбачити окремий ізолятор чи карантинне відділення для хворих ВІЛ-інфікованих дітей.
Перед направленням дитини до навчального закладу спеціалісту територіального центру профілактики і боротьби зі СHІДом,
лікарю-інфекціоністу або епідеміологу необхідно провести бесіду-роз’яснення щодо перебування ВІЛ-інфікованих дітей та догляду за ними з персоналом закладу.
Батьків (опікунів) попереджують про те, що перебування їхньої дитини в дитячому колективі підвищує ризик його захворювання
на будь-яку інфекцію з тяжкими ускладненнями через імунодефіцитний стан.